Розбудова господарства у 1944-1950 роках

У 1944 році після повернення з евакуації головою сільської ради був обраний Мироненко М. І.

Після звільнення Кролевецького району від фашистської окупації, через деякий час відновила свою роботу редакція газети «Колгоспний вісник», яка розпочала друкувати газету, на сторінках якої подавалась інформація про стан на фронтах, відновлення господарства в районі, в тому числі і в селі Ленінське.

Так, у березні 1944 року на районну Дошку пошани, яка була на першій сторінці газети, за досягнуті успіхи у підготовці до сівби були занесені колгосп ім. Дзержинського (голова Меняйло), бригада Холодьона колгоспу ім. Леніна (голова Сухоженко).

Напередодні святкування 1-го Травня на районну Дошку пошани були занесені колгосп ім. Леніна (голова Сухоженко), колгосп ім. К. Маркса (голова Гетманенко), колгосп ім. Жовтневої революції (голова Пурига), колгосп «Прогрес» (Веселі Гори, голова Свобода), колгосп ім. Дзержинського (голова Герасимець).

Після закінчення весняно-польових робіт колгоспи району розпочали підготовку до збирання врожаю. Колгосп ім. Леніна відремонтував 5 сінокосарок, ремонтуються жатки, молотарки і зерноочисні машини. Виготовлено 20 станів коліс. На всю збиральну забезпечені мотузками, дьогтем, косами, серпами, возами.

На косовиці трав у колгоспі ім. Леніна, голова Сухоженко, робота побудована на принципі відрядності, тому дві бригади, 4-та, де бригадир Холодьон, і 2-га, бригадир Пурига, змагаючись між собою, 29 червня закінчили косовицю. У колгоспі ім. Дзержинського, голова Герасимець, не дотримуються робочого плану. Чотири косарки працюють вкупі, одна за одною. Зупиниться одна, за нею становиться інша, а косити треба на площі 260 га.

Готуючись до жнив зернових культур врожаю 1944 року, голова колгоспу Сухоженко О. М. повідомляє, що потрібно зібрати врожай з 760 га зернових культур. Основний масив жита (176 га) буде збиратись серпами, жаток всього три, дві на тракторній тязі, одна кінна. Вони мають зібрати жито з 76 га. До жаток виділено 26 в’язальниць.

Тяглової сили мало, всього 48 коней і 18 волів. На скиртуванні будуть використані корови. Коровами буде перевозитись зерно до комори.

До 27-ї річниці Великої жовтневої соціалістичної революції в колгоспі ім. Леніна відбудована тваринницька база, в результаті чого колгосп продав державі 10000 літрів молока.

За рішенням загальних зборів колгоспу ім. Леніна придбано радіоприймач. 6 листопада колгоспники з великою радістю слухали голос рідного Сталіна.

Наприкінці 1944 року в селі відбулись партійні збори, на яких секретар партійної організації Мироненко, він же голова сільської ради, виступив з критикою в адрес голови колгоспу ім. Дзержинського, Герасимця, який не виконує виробничих завдань. Не справляється з роботою бригадир Проноза, а молодий керівник, голова колгоспу ім. Леніна, Сухоженко, зумів організувати навколо себе виробничий колектив. Колгосп вийшов у передовики.

Оплата за працю в колгоспах здійснювалась за вироблені трудодні, грошима і сільськогосподарською продукцією. Так, за підсумками праці 1944 року у колгоспі ім. Леніна, сім’я Григорія Жука виробила 1184 трудодні і за свою роботу одержала 900 кг зерна, 1184 крб. грошима, багато сіна, картоплі та іншої продукції. Лаврін Пурига відробив 917 трудоднів і одержав 688 кг зерна, 917 крб. грошима та іншу продукцію.

В бригаді номер чотири Щербань Настя накопала зі своєї ділянки 36 цт буряка і одержала 10 кг цукру.

На початок весняно-польових робіт 1945 року в колгоспі ім. Леніна було 5 рільничих бригад, 37 коней, 32 воли, з яких 20 — молоді. До роботи було привчено 80 корів, які працюють на боронуванні, підвозі зерна та інших роботах.

Своїм тяглом було виорано за 9 днів 174 га, трактор ЧТЗ за цей період виорав 120 га.

Сергій Гребеник, М. Андрущенко при нормі 0.40 га виорали кіньми до 0,65 га, Андрущенко Петро виорав двохлемешним плугом до 1,25 га.

У червні місяці у колгоспі ім. Леніна розпочався масовий збір кок-сагизу*. Бригада Гребенюка Дениса за 3 дні зібрала 325 кг коробочок. Із них уже відібрано чистого насіння 40 кг.

---

* Кок-сагиз — багаторічна трав’яниста рослина, з якої виробляють каучук. Найбільше каучуку містить молочний сік коренів.

Зразки стахановської праці показали Катерина Холодьон, Параска Зінченко, Софія Киричок та інші. У роботі по збиранню кок-сагизу відзначилися учениці Надія Терещенко, Одарка Муравей, Надія Сухоженко.

Влітку 1945 року почали в село повертатися фронтовики. Так, 22 демобілізованих воїнів Червоної Армії повернулись в колгосп ім. Леніна. Василь Шелудченко, Тишко Рубан, Денис Кириченко, Мирон Костіль та інші відразу ж активно включились в життя колгоспу і села.

На сторінках районної газети колгоспи критикувались за невиконання планів здачі державі хліба, цукрових буряків та інше. Не виконали планів здачі хліба державі колгосп ім. Леніна, який спочатку був на 10-му місці, а опинився на 30-му місці, колгосп ім. Дзержинського з 3-го місця опинився на 20-му. Найвищий процент виконання плану хлібозаготівель має колгосп ім. К. Маркса — 84. Тов. Сухоженко, Урупа, Балабон — голови колгоспів ім. Леніна, ім. К. Маркса та Жовтневої революції — не виконали в строк свого обов’язку.

Не проявили себе в роботі голова сільської ради Мироненко, він же секретар парторганізації колгоспу ім. К. Маркса, та секретар парторганізації колгоспу ім. Леніна Лук’янчик.

На грудень місяць колгосп ім. Жовтневої революції, голова Балабон К. Є., не виконав плану хлібопоставки, не вивіз цукрові буряки на приймальний пункт.

Бригадир 1-ї бригади Гордій Хальоса не належно виконує свої обов’язки. Бурти з цукровим буряком розбиті. Буряки поїдає худоба, тягло занедбане: коні худі, виснажені, молоді бички, яких весною потрібно запрягати, стоять голодні, по коліна в мокрому багні. Корми для худоби лежать у клуні без даху. Сам бригадир майже щодня користується колгоспними кіньми для своїх власних потреб. Зате Хальоса добрий швець. Замість того, щоб керувати бригадою, він сидить дома й заробляє, шиючи чоботи кому завгодно по пуду жита за пару.

1946-й рік був такий же важкий, як і попередні роки. Не вистачало техніки, більшість робіт виконувалось вручну, з використанням тяглової сили коней, волів, корів. Держава все більше потребувала продуктів сільського господарства, в селі все більше ставало чоловіків, які повертались з армії, поповнюючи тепер уже армію сільських трудівників. Так, фронтовики, які працювали в колгоспі ім. Жовтневої революції, Федір Герасимець, Петро Лось, Дмитро Коломієць, готуючись до весняно-польових робіт, приступили до виготовлення нових коліс, відремонтували всі дерев’яні борони, роблять сани, вози.

У колгоспі ім. Дзержинського, готуючись до весняної сівби, привчили до роботи 20 корів. Ланкова Марія Меняйло, колгоспники Олександра Терещенко, Іван Городиський та інші вивезли своїми коровами по 10 — 12 тонн гною.

7 травня в колгоспі ім. Леніна почали роботу дитячі ясла. Щодня тут доглядають 40 — 50 дітей. Завідуюча яслами Воробей Ганна правильно побудувала роботу. Діти поділені на дві групи, і це дає можливість краще доглядати їх. У приміщенні ясел чисто і затишно. Уважно доглядають дітей вихователька Герасимець Надія і літня няня Пурига Палажка.

Інтелігенція села бере активну участь в політико-масовій і культурній роботі. Вчитель Іваницький прочитав у клубі колгоспу ім. Леніна лекцію про міжнародне становище. Директор середньої школи Гузенко прочитав доповідь про четверту сталінську п’ятирічку. Гуртком художньої самодіяльності керує вчителька Зражва.

У колгоспах почалась організована хлібоздача. Колгосп ім. К. Маркса, голова Урупа, повинен здати 169 ц зерна, а здав тільки 55 ц.

У колгоспі ім. Леніна організовано збирають урожай. Вслід за косарями колгоспниці в’яжуть снопи, складають у копи, свої ділянки вони загрібають, а слідом за ними учні школи збирають колоски.

У колгоспі організоване громадське харчування по кожній бригаді. Куховарки готують смачні сніданки, обіди, вечері, суп із м’ясом, кашу та інше.

Організація громадського харчування свідчила про недостатність продуктів харчування в селян. У деяких регіонах країни розпочався голод.

Колгосп вже здав державі 339 ц хліба, виконавши план на 19 процентів. У колгоспі кожного дня працюють 60 — 70 корів колгоспників.

У колгоспі ім. Жовтневої революції, голова Балабон, за 9 днів закінчили збирати жито на площі 260 га.

З вересня 1946 року в школі запрацював шкільний буфет, був облаштований в одному з будинків гуртожиток для дітей з інших навколишніх сіл.

У цьому році в селі заснували вишивальну артіль, в який спочатку було 18 вишивальниць, а тепер працює 42 робітниці. Серед молодіжних бригад артілі попереду йде бригада, на чолі якої стоїть Шутка Марія. Члени бригади Говоруха Євгенія, Кусенко Ганна щодня дають 180 % норми.

Колгоспники артілі ім. Жовтневої революції з великим інтересом відвідали б після праці, у вихідний свій клуб. Але клуб припинив свою діяльність. У ньому зберігається зерно. Портрети, лозунги, меблі клубу розкидані по подвір’ю. Завідуючий М. Чаус пояснив, що поки не закінчиться збирання врожаю, клуб робити не буде, треба сушити зерно.

У 1947 році відбувається зміна керівників колгоспу. Так, колгосп ім. Леніна очолив Топіха*, колгосп ім. Дзержинського — Савченко.

---

* Топіха Панас Дмитрович, голова колгоспу, бригадир, начальник пожежно-сторожової охорони.

Топіха піддається критиці за те, що 300 пудів доброякісного зерна жита та 2 т пшениці без обліку залишив у відходах. Напевно це була вимушена дія голови колгоспу, оскільки у голодні роки з комір колгоспів забиралось практично все зерно.

Оскільки за селом було торф’яне болото, було розпочато добування торфу не тільки для потреб селян, а й для установ міста і других населених пунктів, де було мало палива. Пізніше колгоспники добували торф тільки для власних потреб.

На початку 1948 року в колгоспах розпочалась підготовка до весняно-польових робіт. Так, у артілі ім. Жовтневої революції вивозили гній на поля не тільки підводами, а і вручну. Ланка на чолі з Марією Філон за день вручну вивозить по 5 т гною.

На вивезенні гною кожного дня працюють 18 — 20 корів. Молода ланкова М. Скрипняк за короткий строк зібрала 5 ц пташиного посліду і 10 ц попелу.

За здобуті успіхи колгоспу «Жовтнева революція», голова Холодьон, вручений перехідний Червоний прапор Ленінської сільської ради, до цього часу він був в колгоспі ім. Леніна.

На весняно-польових роботах у колгоспі працює два трактори Алтинівської МТС.

У серпні місяці до школи і вчителям завезено паливо. Під керівництвом завгоспа школи Балабона І. М. полагоджено шкільні меблі. Парти, класні дошки, столи пофарбовано. Колгоспник сільгоспартілі ім. Дзержинського Пишун достроково полагодив 22 грубки.

Сільською споживчою кооперацією завезено підручники і зошити.

Готуючись до весняно-польових робіт, станом на лютий місяць 1949 року в артілі «ім. Жовтневої революції» ковалі Дячок, Скрипняк відремонтували всі плуги, сівалки, борони, віялки, обковали колеса возів.

Приведено в готовність 18 плугів, 1 сівалку, 1 культиватор, 33 борони.

За травень 1949 року в районній газеті піддаються критиці голови колгоспів за те, що не борються з бур’янами і довгоносиками.

У колгоспі «ім. Жовтневої революції», голова Холодьон, крайові і направляючі канавки на бурячищах зроблені про людське око. В артілі є необхідна кількість отрутохімікатів, 5 ручних та 1 кінний оприскувачі. Не вивозять на плантацію курей, яких налічується більше трьохсот штук.

Не дбає про наступний врожай цукрових буряків голова колгоспу «Червоне полісся» (село Лапшин) Городиський.

На 45 га буряків, які належать колгоспу ім. Леніна, голова Ф. Шутка, немає жодної колгоспниці, яка б збирала жуків.

Незадовільно йде визбирування шкідників в артілі ім. Дзержинського, голова Скрипняк, ім. К. Маркса, голова Урупа [32].

Станом на серпень місяць в колгоспі «ім. Жовтневої революції» вже посіяно 140 га озимих при плані 330 га.

Депутат сільської ради, ланкова колгоспу ім. Леніна Олена Яківна Бієць зі своєю ланкою виростила дорідний урожай конопель. Своєчасно вибрала їх, замочила, висушила і здала державі 60 ц трести.

За підписом М. Лисогор, колгоспника артілі «ім. Жовтневої революції», в районній газеті друкується стаття «Хто господар млина»:

Паровий млин в с. Ленінському, завідуючий Лобачивець, дуже погано обслуговує колгоспників через незабезпеченість паливом, хоч в с. Ленінському є торфорозробка. Колгоспникам, яким треба молоти зерно, доводиться нести до млина ще по мішку торфу і чекати, щоб пустили млин.
А ті, що не мають торфу, збираються групами, їдуть до млинів Конотопського району або до м. Кролевець.
Коли починає працювати млин, то через велику чергу неможливо змолоти зерно. Спочатку завідуючий пропустить своїх знайомих, а потім близьких, а іншим — як доведеться. [33]

Згідно з планами четвертої п’ятирічки (1945 – 1950), передбачалась робота як із відновлення всього господарства, так і з об’єднання дрібних колективних господарств у великі.

В першій половині 1950 року вищезгадані невеликі колгоспи, в тому числі і колгосп ім. Калініна (Майорівка), об’єднались в один колгосп ім. Леніна. Першим головою об’єднаного колгоспу був обраний М. М. Закора.

Колгосп «Прогрес», що був у с. Веселі Гори, було приєднано до колгоспу ім. Мічуріна в селі Червоний Ранок.

У 1950 році у колгоспі ім. Леніна потрібно було зібрати зернових культур на площі 2052 га. В артілі є понад 2500 працездатних колгоспників, більше півтисячі голів робочої худоби, з них 312 робочих коней, 230 волів, працюють три тракторних бригади з Алтинівської МТС, 4 потужних молотарки, 5 автомобілів.

На 17 червня 1950 року в школі налічувалось 669 учнів, а на 1 вересня 1951 року в 21 класі навчалось уже 753 учні. Школа працювала у дві зміни.

Закінчилась перша половина ХХ століття буремними подіями і надією людства на мирний розвиток суспільства у всіх країнах світу.