Село Ленінське — центр сільської ради.

Історична назва села — Спаське, яке засноване в першій половині XVI століття і мало релігійну назву. Було перейменовано у 1922 році на село Ленінське.

До складу Ленінської сільської ради входять населені пункти Лапшин і Любитове.

Географічні координати села: 51 градус 26’ 35’’ північної широти і 33 градуси 18’ 19’’ східної довготи. Висота над рівнем моря — 176 м.

Село розташоване на острогах Середньоросійської височини, яка переходить у Дніпровську низовину, по якій протікає річка Сейм.

З півночі села за 12 км знаходиться районний центр — м. Кролевець, на північному заході — Майорівка, на заході, на відстані 6 км, — Алтинівка, де розташована залізнична станція «Алтинівка» Південно-західної залізниці, на сході — Червоний Ранок (Божок).

За межами села проходить міжнародна траса сполученням Київ — Москва. Через село проходить міжміська автомобільна дорога Конотоп — Кролевець.

Рельєф території села в основному хвилястий. Площа села — 831,30 га.

На території села представлено 16 груп ґрунтів. Найкращі з них — це темно-сірі опідзолені та слабореградовані легкосуглинкові ґрунти, чорноземи типові малогумусні та чорноземи сильнореградовані легкосуглинкові. У цілому ж ґрунти в районі вважаються найкращими.

Основною структурно-планувальною одиницею села є квартали з одноповерховою забудовою садибного типу.

У 2015 — 2016 рр. було перейменовано більшість вулиць села: Леніна на В’язову, Радянську на Успенську, Гагаріна на Спаську, Маяковського на Огієвську, Островського на Шкільну, Комсомольську на Зубахівку, Жовтневої революції на Куликівку, Карла Маркса на Невечерівку, Панфілова на Галинську, О. Кошового на Яблуневу, Ватутіна на Садову, П. Стукалова на Академіка Василя Кременя.

Ще раніше вулицю Чкалова було перейменовано на Василя Рубана. Незмінними залишились вулиці Шевченка і Чехова.

Більшість вулиць отримали свою історичну назву.

Перше заселення села розпочалося з південно-східної території і дістало назву Хворостянка. Скоріше за все, назва пішла від російського слова «хворост». Так називали гілки верби, з яких плели приміщення для худоби, обгороджували своє місце проживання. Збудовані приміщення обмазували глиною, обставляли очеретом. З гілок верби заможні селяни будували так звані клуні для зберігання сіна, яке потім взимку звозили у своє господарство.

Із цього матеріалу було побудовано першу православну церкву на пагорбі Сеймівського лугу Спас Луговий.

У цьому районі поселення вулиці дістали назви за прізвищами людей — Пишунівка, Ронівка, Сіталовка. Назва Москалівка пішла від слова «москаль». Так українці називали росіян, а можливо, цю вулицю назвали за місцем проживання військового, який служив в російській царській армії.

Давня вулиця Хворостянка отримала назву Т. Шевченка, і більше її не перейменовували.

У результаті розселення формується центр села. Тут будується дерев’яна Успенська церква, яка пізніше була збудована з цегли і стала його окрасою. У центрі села оселяються святі отці, заможні жителі.

За описом О. Лазаревського, у село Спаське Ніжинського полку Глухівської сотні переселився Іван Огієвський, нащадок дворян Київського воєводства, зі своїм старшим братом Павлом. Через деякий час Павло виїздить до Харкова, Іван ще деякий час проживає в Спаському, а потім переїжджає в Кролевець, де старшого сина Кіндрата одружує на дочці Кролевецького сотника Василя Дейнеки. Через деякий час Кіндрата Огієвського обирають Кролевецьким сотником. Так у Кролевці був започаткований родовід Огієвських.

Місцевість за церковним дворищем, а нині за школою, де проживали Огієвські, дістає назву Огіївка.

Східна частина села також активно заселялась. Із цієї місцевості через неглибокий яр був вихід до болота, на луг до річок і озер. Був будівельний матеріал. Ця територія заселення дістала назву Куликівка. Назва виникла або за прізвищем, або від назви птаха кулик — цих та інших птахів багато водилося в ярах. Пізніше заселення відбулось у північній частині Куликівки, місце заселення дістало назву Стягайлівка.

У західній частині села місцевість, а пізніше й вулиця, отримала назву Невечерівка. Можливо, назва пов’язана з новим поселенням. За історичними дослідженнями, спочатку невелике поселення виникло біля річки, де було збудоване городище Тарілка. Нова місцевість також виявилася сприятливою для життя. Було невелике болото, з якого брала початок невелика річка, на сьогодні на її руслі збудований Новий ставок.

На цій території осіло проживали цигани. За легендою, ввечері вони не вечеряли. Хоча це малоймовірно.

У південній частині села з’являються такі назви: Мугилівка — вулиця, яка проходила до старовинного кладовища та Спасового яру, і паралельно їй — В’язова. З центру села і далі від Преображенської церкви поселення дістало назву Граківка.

Місця заселення в північному напрямку дають назви вулицям Кролевецький Шлях, Зубахівка. За місцевістю, де сходяться три вулиці, закріпилася назва Ріг.