Соціально-економічний розвиток села. Перейменування села на Спаське

 

Початок третього тисячоліття ознаменувався широкомасштабними святковими заходами у всіх країнах світу. Людство мріяло про щасливе життя і розвиток своїх країн.

Але вкотре нове століття стало випробуванням для всього людства.

Локальні війни, тероризм і навіть загроза нової світової війни є реаліями на сучасному етапі.

Не стала винятком у цих глобальних процесах і Україна.

Перші роки нового століття стали початком поступового відродження життя на селі.

У 2002 році на місцевих виборах головою сільської ради обирається Кравченко В. В. Сільські ради на селі поступово починають відігравати роль владного органу. До цього фактичним керівником села був голова колгоспу. Коли з перевірками в село приїздили партійні і державні органи влади, вони одразу ж прямували в кабінет голови колгоспу, туди ж запрошували і голову сільської ради для вирішення як економічних, так і соціальних питань села.

У 2003 році 1 вересня в День знань на території школи відбулись урочисті заходи з нагоди відкриття міжміської траси сполученням Конотоп — Кролевець. У заходах взяли участь керівництво району, представники області, голова Конотопської державної адміністрації, начальник управління автомобільних доріг Сумської області та інші почесні гості, серед яких наш видатний земляк, міністр освіти і науки України, академік Василь Кремень, стараннями якого по району пролягла нова автомобільна дорога. [37]

У цьому ж році знову реорганізовано СТОВ «Спаське» в агрофірму «Сейм».

У 2006 році головою сільської ради обирається А. І. Андрущенко. За час своєї діяльності на посаді голови колгоспу, сільської ради зробив чималий внесок у розвиток сільськогосподарського виробництва і розбудову інфраструктури села.

У 2007 році у січні представниками районної влади, освіти школі передано новий мікроавтобус «Газель» для підвозу учнів до школи.

У цьому ж році агрофірма «Сейм» реорганізована у ПП «Ленінське» (приватне підприємство), яке проіснувало з березня по листопад 2007 року. Голова Щербань М. І. передав це сільськогосподарське підприємство інвестору. Так закінчилась історія колгоспу на території села Ленінське.

У 2009 році в селі розпочалось будівництво мережі газопроводу. Був створений кооператив, голова Клок О. І., в якому налічувалось 150 дворів жителів села.

У 2010 році 22 січня на День Соборності України в селі відбулась знакова подія по відкриттю газопроводу. На кінець 2015 року в кооперативі налічується 170 домогосподарств, протяжність газопроводу складає 13 км.

Фінансування газопроводу високого тиску, який проходив з села Червоний Ранок, відбувався за рахунок «Нафтогазу України», газопровід, який проходив у селі, був профінансований за рахунок членів кооперативу. Неоціненну допомогу по виділенню коштів на добудову газопроводу високого тиску надав наш земляк Василь Кремень, який також домігся, щоб і його рідне село Любитове було газифіковане.

У своїх спогадах Василь Григорович відмічає, що скільки себе пам’ятає в зрілому віці, завжди мріяв газифікувати Любитове й найближчі села. З цього питання він звернувся до колег-міністрів. Був розроблений проект, почалось будівництво.

«На звернення голови Ленінської сільської ради А. Андрущенка про те, що не вистачає 400 тис. грн на доведення газопроводу до села Ленінське, від якого до Любитового ще дев’ять кілометрів, я звернувся до керівника «Нафтогазу» О. В. Дубини з проханням допомогти. Було виділено 2 млн грн на завершення всіх робіт з газифікації сіл Ленінське й Любитове.» [36, с. 247 — 248]

На знак глибокої поваги до видатного земляка рішенням сесії від 03.09.2010 р. Ленінської сільської ради В. Кременю присвоєно звання «Почесний громадянин Ленінської сільської ради». Свідоцтво про це вручив Ленінський сільський голова А. Андрущенко, а завідуюча сільським клубом села Любитове Валентина Проценко вшанувала спеціально вишитим до цієї події рушником.

У районній газеті у 2011 році були опубліковані показники розвитку приватного підприємства «Агроспаське», керівник О. М. Мороз.

Підприємство розпочало діяльність на території Ленінської сільської ради. Спочатку землі оброблялись однієї територіальної громади, орендуючи їх. А через два роки додали ще й землі Майорівської сільської ради.
В обробітку 1407 га земель, з них 978 га — земельні паї, укладено 387 договорів із власниками паїв.
У структурі посівних площ найбільше займають зернові та зернобобові культури. Озимої пшениці на площі 310 га, ярої — на 100 га, соняшника 300 га, кукурудзи 150 га. Засіяні площі жита, вівса, люпину. Врожайність ранніх зернових складає 46.6 цнт з гектару, озимої пшениці 52.9 цнт з гектару, гороху 21.4 цнт.
З осені минулого року було проведено реконструкцію зерноскладу і введено в експлуатацію зерносушильний комплекс потужністю 120 тонн на добу.
В господарстві 402 голови ВРХ, з них 191 — дійне стадо. Працює на фермі 5 доярок, 2 скотарі, ветлікар і 6 пастухів на період випасання корів.
За три роки поголів’я ВРХ збільшилось на 115 голів.
Інвестор надає допомогу соціальній сфері села. Було виділено 4 тис. гривень на ремонт приміщення дитячого садка. Для виготовлення купола на церкву було придбано дорогоцінний метал. У цьому ж році купол був встановлений на церкві.
Приватне підприємство розчищає дороги від снігу, надає транспортні послуги. [38]

У серпні 2012 року в селі запущено водогін протяжністю 10,5 км. Сформовано обслуговуючий кооператив «Спаський». Побудовано нову водяну свердловину, реанімовано свердловину на території лікарні.

Для будівництва водогону були залучені кошти швейцарсько-українського проекту DESPRO на будівництво і реконструкцію водогонів в Україні, районного та сільського бюджету, кошти членів кооперативу.

Але надія на те, що глибоководні свердловини дадуть якісну воду, не виправдалась. Вода була з дуже великим вмістом заліза, неприємна на смак.

У 2014 році добудовано установку по очищенню води від заліза та добудовано водогін, який станом на кінець 2015 року мав протяжність 16 км. У кооперативі налічується 152 двори.

Якість води покращилась. Але в ці роки практично в усіх колодязях зникла вода, і тому водогін відіграє дуже важливу роль у житті як селян, так і соціальних об’єктів, які розміщені на території села.

У липні 2013 року школа отримала новий автобус ПАЗ.

У селі швидко сформувалась торговельна сфера обслуговування населення, яка поповнилась новими приватними підприємцями.

Так, у 2002 році магазин продовольчих товарів відкривають подружжя Груші, Микола Володимирович і Валентина Федорівна. Підлипний Олександр відкриває торгову точку в кімнаті Будинку культури. Розпочинає торгівлю Малиновський В. М.

У 2003 році торгівлю промисловими товарами розпочинає Щербань І. О. Приватний підприємець Катера Ірина з допомогою підприємця Луцика, який відкрив у селі ларьок з продажу хліба, зуміли реанімувати перший поверх універмагу і відкрити магазин. У 2006 році у цьому приміщенні розпочинає торгівлю Коломієць В. І.

На цей момент населення забезпечене всім необхідним завдяки приватним підприємцям села і тим, хто здійснює торгівлю на базарі.

Районному керівництву не вдалось зберегти стратегічне підприємство Кролевецький хлібозавод. На його території і на місці будівлі пекарні було збудовано торговельний комплекс. А хліб завозиться з Конотопу, Шостки, Глухова та інших хлібозаводів, які розташовані за межами району. Ще раніше було закрито Мутинський хлібозавод.

Приватні підприємці почали надавати послуги з помелу муки, розпилу деревини та інші.

23 лютого 2014 року активісти села здійснили спробу повалення пам’ятника В. Леніна. 24 лютого голова сільської ради А. І. Андрущенко скликав виконком, на якому було вирішено демонтувати пам’ятник. Цього ж дня пам’ятник за допомогою автомобільного крану був демонтований.

Цю подію жителі сприйняли неоднозначно, для більшості з них це була історія села і їх життя.

На січень 2015 року територіальний устрій села складався з населених пунктів: село Ленінське, населення 810 чоловік, село Любитове — 128 чоловік, село Лапшин — 232 чоловіки. Кількість дворів — 927. Усього населення — 1175 чоловік.

Демографічна ситуація на селі має негативні наслідки. У деякі роки смертність по сільській раді складала більше 60 чоловік за рік. У селі практично немає молоді, а значить, дуже низька народжуваність. Вулиці, які були раніше густонаселеними, стоять з поодинокими будинками. Ця тенденція триває.

До комунальної власності сільської ради належать Будинок культури, сільська бібліотека, дитячий садок, пожежна, клуб у селі Любитове.

На території сільської ради функціонують: село Ленінське (загальноосвітня школа I — III ст., дитячий садок, сільська амбулаторія, аптечний кіоск, Будинок культури, сільська бібліотека, відділення поштового зв’язку (м. Конотоп), відділення Ощадбанку (м. Кролевець), 4 магазини, церква); село Любитове (сільський клуб, фельдшерський пункт, приватний магазин, церква); село Лапшин (фельдшерський пункт, приватний магазин).

В усіх населених пунктах є пам’ятники на честь загиблих у роки Другої світової війни. У селі Ленінське — братська могила.

Транспортне сполучення здійснюється через залізничні станції Алтинівка, Кролевець Південно-західної залізниці, міжміську трасу Конотоп — Кролевець та трасу міжнародного сполучення Київ — Москва.

На території сільської ради працюють два інвестори: у селі Ленінське — товариство «Кролевецький комбікормовий завод», орендує землі 1084 га, з них ріллі — 873 га, сіножатей — 104 га, пасовищ —106 га.

ПП «Агроспаське» орендує землі 1760 га, з них ріллі — 1571 га, сіножатей — 174 га, пасовищ — 14,7 га.

У селі Любитове ПП «Агроспаське» орендує землі 824 га (рілля).

У населення налічується 259 голів рогатої худоби, 198 свиней, 41 кінь, 22 автомобілі, 28 тракторів. За підрахунками в селі налічується до 40 тракторів. Населення занижує кількість худоби, свиней, птиці — під час перепису спрацьовує давній інстинкт, а чи не обкладуть це все податком.

У жовтні 2015 року головою сільської ради на місцевих виборах був обраний Завгородній Сергій Миколайович, який до цього часу зарекомендував себе як гарний ветлікар.

Розпочалась робота по перейменуванню села та вулиць.

Рішенням сесії Ленінської сільської ради від 16.11.2015 р. село Ленінське перейменоване на Спаське.
Постановою Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів» № 1037-VIII від 17.03.2016 р. у Сумській області село Ленінське Кролевецького району перейменовано на Спаське

Історичну назву селу повернуто. З початком нового століття розпочалась і новітня історія села.

Коли матеріал з історії села готувався до друку, тривав період юридичного закріплення назви села і по державних документах воно проходило ще як Ленінське.

Демографічна ситуація в селі, недофінансування закладів культури мають негативні наслідки для села.

У школі станом на кінець травня 2016 року навчалось 60 учнів з сіл Ленінське і Лапшин, працювало 18 вчителів, 11 чоловік обслуговуючого персоналу. Школа забезпечена 10 сучасними комп’ютерами. Учні і дошкільнята підвозяться в школу і дитячий садок шкільним автобусом.

Практично не поповнюється матеріальна база кабінетів та класних приміщень. Ремонт класних кімнат здійснюється за рахунок батьків.

Вчителі школи продовжують надавати міцні знання учням, більшість з яких після успішного закінчення школи вступають у вищі навчальні заклади.

Серед випускників школи обрали наукову діяльність Воробйов С. І., Шабельник Ю. М., Шабельник І. М., Шабельник Т. М., Климов О. В.

У дитячому садочку налічувалось 18 дітей і 5 працівників. До приміщення підведена вода з сільського кооперативного водогону. Приміщення має автономне опалення дровами.

Через недофінансування слабкою є матеріальна база дошкільного закладу. Не діє спортивна кімната, саме приміщення має непривабливий вигляд з часів 90- х років.

Будинок культури потребує ремонту і встановлення опалення. Недостатня матеріальна база для проведення святкових заходів, концертних програм. Культурно-масові заходи проводяться до державних свят, дня святкування села тощо.

Бібліотеки села і школи практично не забезпечуються новими книжками, втрачають читачів.

Спортивні заходи в селі майже не проводяться.

У селі, як і наприкінці 90-х років, продовжує існувати церква.

З квітня 2002 року місце настоятеля церкви посів священик Йосиф Пайкуш, в майбутньому єпископ Васильківський, вікарій Київської єпархії.

14 липня 2002 року указом владики Михаїла, єпископа Сумського і Охтирського, було покладено обов’язки настоятеля на священика Ігоря Малетича, випускника Волинської духовної семінарії.

За час його роботи була облаштована внутрішня частина храму, а також пофарбовано повністю ззовні церковне приміщення.

З 2004 року громада набуває статусу юридичної особи. Стараннями настоятеля та завдяки пожертвуванням віруючих у 2011 році був виготовлений та встановлений купол.

На запрошення настоятеля для освячення надкупольного хреста з благословення правлячого архієрея владики Мефодія, єпископа Сумського і Охтирського (який на той час був тимчасово керуючим Луганською єпархією), прибув вікарій єпископ Афанасій. На богослужіння прибуло багато священнослужителів. Після освячення хрест було встановлено на бані храму М. Охріменком і С. Щербанем.

Благодійникам і тим, хто допомагав у будівництві купола, були вручені благословенні грамоти, зокрема Охріменку М. Г., який допомагав матеріалами та багато зусиль доклав під час виготовлення купола, та Плавко Л. М., яка допомагала фінансово та була разом з настоятелем ініціатором цієї події.

Частково огороджено територію навколо храму, яка має площу 0,45 га.

У 2014 році було огороджено пам’ятний знак, де встановлений хрест на місці першої церкви Спас Луговий.

Під час огородження цієї ділянки були викопані людські кістки і черепи, в тому числі і дитячі. Це було підтвердженням того, що церква була спалена разом з дорослими і дітьми. Хоча спочатку це вважалося легендою, яка була записана в історичних джерелах.

28 липня 2014 року на свято рівноапостольного князя Володимира разом з віруючими настоятель провів богослужіння, після якого ці останки були перепоховані на тому ж місці.

Церковна антирелігійна пропаганда за часів радянської держави дала свої плоди. Більшість населення села церковний храм не відвідує. Більше людей буває у великі церковні свята. У храмі проводять обряди хрещення дітей, вінчання та інші богослужіння. Практично всі жителі села запрошують священика на обряд поховання покійника. Те, що церква належить до УПЦ Київського патріархату, жителями села було сприйнято з розумінням і без конфліктів.

Можливо, через деякий час у центрі села буде побудований новий церковний храм, який нагадає жителям села історичне минуле, пов’язане з церквами в селі, а також те, що назва села була похідною від першої православної церкви Спас Луговий.

З початком нового ХХІ століття продовжується новітня історія села Спаське, яке було засноване у XVI столітті.