Спаське до перейменування

Початок ХХ століття не передвіщав особливих змін у Російській імперії. Швидкими темпами розвивалась промисловість. За деякими показниками Росія на 1913 рік посідала провідні місця серед країн Європи та Америки.

Але розвиток сільського господарства на території Малоросії гальмувався поміщицьким землеволодінням і малоефективними формами виробництва, а також селянським малоземеллям.

Неефективно в країні проводились реформи, що показала російсько- японська війна 1904 — 1905 років, вона ж породила першу російську революцію 1905 — 1907 років, яка докотилась до України і, власне, Кролевецького повіту.

У селі Спаське особливих подій не було. Селяни жили своїм життям, як і раніше.

На 1913 рік поселення Спаське Алтинівської волості Кролевецького повіту Чернігівської губернії складалось із села Спаське, хуторів Майорівка, Лапшин-Глушків (Черепів), Лапшин-Ярок, яким проходила ґрунтова дорога Київ — Москва, Скидин (Соломкін), Галямбітовський (Вільчик), Холодьонів. Всього — 950 господарств з населенням 5444 жителі.

У селі існували дві церкви, відповідно були дві церковно-приходські громади: Успенської церкви — біля 700 дворів і Преображенської — біля 250 дворів. Була одна трирічна земська школа, в якій навчалось 92 учні, переважно хлопчики, що становило 10 % дітей шкільного віку.

Земля в основному належала заможним селянам — козакам, державним селянам, дворянам. Було дев’ять найбагатших господарств. Терещенко С. О., козак, мав 460 десятин землі, Терещенко К. Г., козак, мав 360 десятин землі, Калюжний Микита Прокопович і його брати Григорій та Василь, державні селяни, мали по 130 десятин кожний, Сокольник Іван Микитович і його брат Павло, козаки, мали по 100 десятин, Виницький В. В., із дворян, який працював у повітовому управлінні, мав 80 десятин, Веремій Параска, дворянка, мала більше 100 десятин землі.

Серед менш заможних селян 23 господарства мали від 20 до 100 десятин землі, 283 двори — від 7 до 20 десятин, 77 дворів — від 3 до 7 десятин, 487 господарств — від 2 до 3 десятин, 67 дворів — до 0,5 десятини, 6 дворів землі не мали, це були міщани.

Із знарядь праці у селян були сохи, плуги-рачки, дерев’яні борони, серпи, сапки, ціпи, прядки, саморобні ткацькі верстати.

У заможних селян було 3 млини з тепловим двигуном, 4 круподерні, 6 олійниць з ручними пресами, 3 цегельні, 25 дерев’яних вітрових млинів.

Землі здавались в оренду, перепродувались. Селяни відзначали церковні свята, гуляли на вечорницях, на свята влаштовували кулачні бої — жили мирним життям.

Але у 1914 році розпочалась Перша світова війна, яка стала трагедією для мільйонів людей і докорінно змінила устрій держав і світ. Бойові дії на території України проходили на теренах Західної України. Багато спащан були мобілізовані на фронт і віддали своє життя у боях за їх тодішню Батьківщину, багато хто брав участь у бойових діях під час громадянської війни у лавах Червоної Армії. Повернувшись до мирного життя, більшість із них стали активними учасниками будівництва соціалістичної держави.

На жаль, немає архівних даних про їх перебування у військових частинах і їх подвиги. Тільки деякі фотографії є свідками тих подій.

Перша світова війна започаткувала революційні рухи в усьому світі, а також у Росії і на Україні.

У лютому 1917 року в Росії відбулась буржуазно-демократична революція, а на Україні розпочався процес створення своєї власної держави.

У березні 1917 року в Кролевці була створена Рада робітничих, селянських і солдатських депутатів, яку очолив матрос Балтійського флоту В. В. Роменець. Поряд існували міська дума, повітові органи управління, підконтрольні Тимчасовому уряду Росії.

Державотворчі процеси по створенню Української держави і прийняття Першого Універсалу Центральної Ради докотилися і до Кролевця.

15 червня 1917 року, як писалось у районній газеті, буржуазні націоналісти у Кролевці намагалися організувати урочисті збори для підтримки Першого Універсалу ЦР. Але жителі Кролевецького повіту саботували різні буржуазні кампанії.

Цей факт засвідчив те, що місцева повітова влада і Ради не визнавали ідею створення Української держави.

25 жовтня (7 листопада) 1917 року у Петрограді Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів, повністю підконтрольні більшовикам, здійснили державний переворот, захопивши владу і проголосивши 26 жовтня про створення Радянської держави на чолі з В. Леніним, яка проіснувала до грудня 1991 року.

Більшовицька влада, щоб не допустити створення Української держави, у грудні 1917 року розпочала військову інтервенцію на територію України, і 12 грудня в Харкові було проголошено про встановлення радянської влади на Україні.

22 грудня 1917 року в Кролевці розпочав свою роботу повітовий з’їзд Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів.

1 січня 1918 року в Кролевецькому повіті була проголошена радянська влада. У цьому ж році розпочинається громадянська війна на теренах колишньої Російської імперії.

У січні 1918 року розпочався наступ Червоної Армії на всій території України. У цьому місяці Червона Армія, зайнявши Глухів, Кролевець, Конотоп, Бахмач, розпочала наступ на Київ.

У цей час Українська Центральна Рада 9 січня 1918 року ухвалює свій Четвертий Універсал, проголошуючи незалежність України. 26 січня Київ був захоплений більшовицькими військами.

Брестський мирний договір Австро-Угорщини, Німеччини та Росії призвів до втрати Росією території України, але на зміну більшовицькій владі стає Гетьманський режим на чолі з П. Скоропадським, а на територію України приходять окупанти австро-німецької армії, які перебували як на території повіту, так і в селі Спаське.

Падіння Центральної Ради спонукало до створення Тимчасового уряду України — Директорії, армію якої очолив Симон Петлюра, для боротьби з Гетьманським режимом і окупантами. Але закінчення Першої світової війни внесло свої корективи. У Києві встановилась влада Директорії, яка розпочинає військову боротьбу проти Червоної Армії, котра знову йде у наступ на територію України.

Бойові дії на території Кролевеччини військ Директорії проходили наприкінці 1918 року. Напередодні нового 1919 року з району Глухова розпочав наступ на Кролевець 3-й Глухівський полк, який входив до складу Червоної Армії. Командування військ Директорії у район міста Кролевець перекинуло підкріплення Чорноморського куреня. В районі села Грузьке 3-й Глухівський полк зазнав поразки. З важкими втратами відступив до села Дубовичи. В боях з українською армією брали участь місцеві партизанські загони.

18 грудня 1918 року війська Директорії захопили місто Кролевець.

Підтягнувши підкріплення, в ніч з 13 на 14 січня 1919 року 3-й Новгород-Сіверський полк звільнив Кролевець і населені пункти.

«14 січня 1919 року в Кролевці був створений повітовий ревком (революційний комітет), який очолив комісар Новгород-Сіверського полку Ф. М. Коновалов.» [47]

26 січня 1919 року в Кролевці була створена більшовицька партійна організація.

У січні 1919 року в селі Спаське був також створений ревком з 6 чоловік: Овдієнка Демида Андрійовича, голови ревкому, членів ревкому Валового Григорія Омеляновича, Слуцького Василя Дмитровича, Топіхи Василя Михайловича, Ліщенка Андрія Миколайовича, Ковальової Насті, секретаря, присланої з повітового ревкому чи з Новгород-Сіверського полку.

Встановлюючи радянську владу на селі, ревком розпочав репресії проти заможних селян.

Був конфіскований будинок у центрі села у Калюжного Г. П. (сучасна церква) для роботи ревкому. Арештували Виницького В. В. і відправили в Кролевецьку повітову раду, але через деякий час його відпустили, і він повернувся в село.

Розпочалась конфіскація майна заможних селян — «куркулів». Коли на виклик ревкомівців не з’явився Терещенко К. С., його знайшли і при втечі застрелили. Терещенка Я. К. вночі знайшли у його власному магазині, при втечі він теж був застрелений.

Відбувалась конфіскація будинків, майна, худоби, знарядь праці, млинів та іншого.

Репресії спричинили рух опору радянській владі людей, які десятками років створювали свої господарства і не були ні в чому винні, адже на той час був такий устрій життя.

У сільські органи влади влились учасники Першої світової і громадянської війни, колишні робітники, селяни, які мали невеликі ділянки землі або взагалі не мали і працювали на заможних селян.

Більш заможні селяни змогли продати свої землі або полишити їх і виїхати з села. Всі, хто залишився, зазнали репресій, приниження з боку своїх же односельчан.

19 лютого 1919 року в Кролевці організаційно оформилась міська спілка молоді (комсомольська організація) на чолі з секретарем Болотіним Л. М. Житель села Спаське Ліщенко був обраний членом повітового комітету комсомолу.

17 — 18 березня 1919 року відбулась перша Кролевецька повітова партконференція комуністичних осередків. Одним з питань, яке обговорювалось на партійній конференції, було створення комітетів бідноти (комбідів).

20 березня 1919 року в селі Спаське був створений комітет бідноти у складі 25 чоловік, це — голова Пишун Оврам Васильович, комбідівці Овдієнко Д. А., Овдієнко С. Й., Валовий Г. О., Слуцький В. Д., Мовчан Т. О., Кремінь М. М., Гребеник Д. С., Савченко О. Х., Кусенко М. І,, Щербань К. Т., Груша А. С., Кремінь Я. М., Сердюк П. Н., Валовий Я. О., Пишун А. Й., Пурига І. А., Сіталенко П. Ю., Білоус Т. А., Герасимець П. С., Герасимець І. П. (кукла), Герасимець М. І. (гарячий), Сокольник К. З., Холодьон П. Ф., Сенько П. К.

Наприкінці березня 1919 року замість ревкомів були створені виборні органи влади, Ради робітничо-селянських і солдатських депутатів. У Спаському обрано сільську раду в складі членів ревкому і комітету бідноти, голова — Овдієнко Демид Андрійович, секретар — Кремінь Мирон Микитович.

Депутати сільської ради провели подвірний перепис людей, майна, тяглової сили, сільськогосподарського реманенту, посівного матеріалу, хліба. Підготували списки для наділу землі.

Конфіскували всю «куркульську» землю, зайвий посівний матеріал, тяглову силу, машини і реманент, будівлі, магазини, круподерні, млини та інше.

Для наділу селян землею у квітні 1919 року сільська рада створила земельну комісію у складі чотирьох чоловік, голова комісії — Щербань К. Г.

Землю надавали так: одну десятину на чоловіка орної землі, одну десятину луків, всім, хто проживав у селі, в тому числі і заможним селянам та духовенству. Земельні ділянки (нивки) давались як кращої землі, так і гіршої. Так само ділились і луки, кожному заливних і болота.

Для проведення роз’яснювальної, агітаційної, ідейно-виховної роботи у березні 1919 року у конфіскованій хаті була відкрита хата-читальня, якою завідувала Білодід Галина Данилівна. У будівлі конфіскованого у «куркуля» Сокольника І. магазина сільська рада відкрила народний будинок. Зробили сцену, у Калюжного Г. конфіскували піаніно і поставили на сцені. Був організований драмгурток.

У той же час продовжувались репресії заможних селян. Був знову заарештований Виницький В. В. і в Кролевці розстріляний. Арештованих Щербаня О. Ю., Терещенка С. О., Урупу Ф. Г. розстріляли комбідівці, які вели їх у Кролевець. Арештований Андрущенко І. І., залишений на ніч у кімнаті сільської Ради, був знайдений повішеним на металевих решітках, що були на вікнах.

Із спогадів Миколи Кушніренка:

Наша хата була недалеко від хати Калюжного (сучасна церква), розповідав Микола по приїзду в село Ленінське із США. Батьки, щоб дати мені освіту, виїхали в Кролевець, знімали квартиру на Гончарівці, а я навчався в гімназії. У січні 1919 року Кролевець зайняли більшовики й почали терор. Був заарештований директор гімназії Стеценко, заарештована директор дівочої гімназії. Був заарештований і мій батько, якого допитували в Кролевецькій тюрмі (на цей час приміщення міліції), згодом відпустили. Кролевецьку надзвичайку очолював слюсар Топіка, він працював на брянських заводах ще перед 1914 роком і там дістав більшовицький вишкіл. У 1919 році був паном життя і смерті цілого Кролевецького повіту.
Тюрма в Кролевці була напхана переважно заможними селянами. Недалеко від тюрми було кладовище і там опівночі гриміли рушничні залпи, а ранком, ідучи в гімназію, я бачив крізь паркан великі свіжі могили.
Через кілька тижнів я приїхав додому в село Спаське. Бабуся розповіла про страшні злочини кролевецьких чекістів і в нашому селі. Вони заарештували багато заможних селян, що не повтікали. Селянина Іванька (напевно, йдеться про Андрущенка Івана) катували в льоху у дворі в Калюжного, і він ревів, як худобина. Допитувалися в нього, де сховав пшеницю чи якесь інше зерно. Закатувавши на смерть, кинули його у зборні (хата сільської управи) у «холодну» (кімната для арештів) і там його мертвого повісили, а ранком оголосили, що Іванько вночі повісився.
Із заарештованих селян вибрали 14 душ, усіх їх вивезли за село і серед білого дня розстріляли.
За «заслуги» сільських чекістів-убивць, що у 1919 році кров’ю залили село, воно дістало назву Ленінське. [19, с. 256 — 257]

11 травня 1919 року у Спаському створений сільський партійний осередок, на чолі якого став Овдієнко Д. А. Першими комуністами села були Овдієнко Д. А., Слуцький В. Д., Кремінь М. М., Топіха В. М., Ліщенко А. М., останні два працювали в Кролевецькому повітовому партійному осередку.

«В зв’язку з військовими діями на Україні, боротьби з бандитизмом, в Кролевецькому повіті 17 травня 1919 року створено надзвичайно-оперативний штаб у складі п’яти членів:
Безуглий, військовий комісар, Роменець, від повітового партійного осередку, Коновалов, голова повітового виконкому, Топіха, голова надзвичайної комісії, Пластун, військовий керівник.
Штабу «п’яти» належала вся повнота влади в Кролевецькому повіті. З введенням військового надзвичайного стану, обмежувались деякі права людей, була введена комендантська година в місті. Було попереджено, що любий контрреволюційний виступ буде суворо каратися по законам військового революційного часу.» [8]

1 вересня 1919 року в Спаському відкрито чотирирічну народну школу в приміщенні трирічної земської школи та в приміщеннях конфіскованих будинків Терещенка С. і Адамовича В.

2 серпня 1919 року проведені перевибори комбідів. З конфіскованих будинків заможних селян одержали будинки: Герасимець І. П., Герасимець М. І., Кусенко М. І., Ліщенко А. М., Пишун А. Й., Валовий Г. О., Чернявський К., Койдан М. Д., Урупа Д. А., Пишун П. О., Савченко О. Х., Кривенко Д., Остапенко, Мироненко М. І., Скрипняк П. Г., Лукаш С. А., Сердюк П. та інші.

У зв’язку з тим, що армія Денікіна розпочала бойові дії на Україні, Кролевеччина також переходила на військовий стан.

2 вересня 1919 року в Кролевці був створений Військово-революційний комітет, в який увійшов Топіха В. М.

14 жовтня 1919 року денікінці захопили Кролевець і населені пункти повіту. Якщо більшовицька влада вчиняла терор проти заможних людей, то денікінці розпочали терор проти тих, хто працював на радянську владу.

Так, у селі Спаське в жовтні 1919 року були страчені через повішення секретар сільської ради Кремінь Мирон Микитович, члени комітету бідноти Несин (Білодід) Галина Данилівна і Овдієнко Семен Євменович. На цей час деякі активісти села перебували в Червоній Армії, а інші сховались або виїхали за межі села.

Такі каральні операції проходили по всьому повіту. Повертались заможним людям конфісковані будинки, земля та інше.

У ніч з 12 на 13 листопада 1919 року партизанський загін, який був у підпорядкуванні 12-ї армії, та кіннотники 9-ї кавалерійської дивізії Червоної Армії вибили білогвардійців з міста Кролевець та населених пунктів.

У повіті відновлювалися органи радянської влади. У селі Спаське головою сільської ради був обраний більшовик Слуцький Василь Дмитрович, а секретарем — Мовчан Трохим Онисимович.

Наприкінці 1919 — 1920 років на Україні розпочався рух опору проти більшовицької влади. Створювались повстанські загони, які здійснювали напади на міста, села, вбивали активістів, займались грабежем для потреб своїх загонів.

Радянська влада, оголосивши повстанські загони бандитськими, розпочала проти них жорстоку боротьбу, залучивши загони Червоної Армії.

«Для знищення повстанців з 12-ї армії, штаб якої розміщався у Конотопі, було виділено 7-му дивізію, яка провела каральні заходи в Кролевецькому повіті. Другу операцію по знищенню бандформувань провели курсанти 1-го стрілецького запасного полку на території Дубович і Ярославця.» [8]

У грудні 1919 року Топіха В.М. був затверджений начальником Кролевецької повітової міліції.

Інформація. Топіха Василь Михайлович, член ВКП(б), член ревкому села Спаське, член Кролевецького повітового ревкому, з 05.1919 р. голова надзвичайної комісії (чекіст), з 12.1919 р. начальник повітової міліції, працівник Чернігівського губернського обкому партії. [9]